Нещодавно до когорти попечителів Ніжинського академічного українського драматичного театру ім.М.М.Коцюбинського приєднався директор ТОВ «Оксамит смаку», Олександр Стрілко, тож це інтервʼю про людину, яка не тільки успішно веде бізнес, а ще й, не дивлячись на складний час у нашій країні, ефективно підтримує, як культуру, так і ЗСУ. Отож трохи більше про життя, реалії та сьогодення нашого нового спонсора.

 Олександре Володимировичу, розкажіть більше про себе, де народилися, де навчалися? 

Ніжин – моє рідне місто, адже вся моя родина звідси. Закінчив місцеву загальноосвітню школу № 10 із золотою медаллю, а надалі вирішив повʼязати своє життя з юриспруденцією, тож вступив до Київського національного університету імені Тараса Шевченка на юридичний факультет. І, як показав життєвий досвід, з вибором не помилився, адже здобуті знання в майбутньому справді знадобилися. Після 3 курсу одночасно з навчанням почав працювати в страховій компанії, робота була досить динамічна та цікава, і за кілька років зі звичайного спеціаліста мене вже підвищили до заступника голови правління.

 Розкажіть більше про «Оксамит смаку»: з чого все починалось?

Мій батько, Володимир Миколайович, в далекі 90-ті започаткував сімейний бізнес – виробництво олії. І крок за кроком, вкладаючи увесь свій вільний час та енергію в улюблену справу розвивав цей бізнес. І, отак можна сказати, із соняшникової насінини, ця справа з часом розширилася,  переросла у серйозне підприємство та вийшла на новий рівень.

Я ж, працюючи в Києві, в якийсь момент вже почав відчувати, скажімо так, ефект «плато», адже за 13 років роботи в страховій, зрозумів, що досяг якихось вершин, а вище не пускають, і нижче не хочу. Отак життєва стежина і повернула мене назад у ніжинські краї, а батькова справа отримала, разом із моїм поверненням нову трансформацію та вже офіційне «життя». З травня 2018 року «Оксамит смаку» вже почав існувати офіційно, ми викупили занедбані території колишньої меблевої фабрики і виробництво олії вийшло на новий рівень.

 З якими викликами довелося зіткнутися особисто Вам та вашому підприємству під час повномасштабного вторгнення Росії в Україну?

Щойно почалася війна, я дружину і дітей, задля їхнього захисту, відвіз у більш безпечне місце, у Львівську область, сам же повернувся в Ніжин.

Дякуючи героїчному спротиву ЗСУ, які на той момент боронили Київщину та Чернігівщину, та мужності ніжинських військових, які ціною власного життя зупинили ворожі війська на підступах до міста, «Оксамит смаку» через місяць вже запрацював. Щойно ситуація трохи стабілізувалась і логістичне сполучення було відновлене, наша продукція  почала доставлятися по київським хлібзаводам. А далі, потроху вже відновлювали повноцінну роботу. Я добре усвідомлюю, що, не дивлячись на стан у якому опинилася наша країна, маємо стабілізувати економічну ситуацію, адже тільки із сильною економікою ми зможемо звільнити країну від ворога. Розумію, якщо не гудуть заводи – гудуть танки, отож ми усі маємо триматися, як отой кулак і робити все, щоб допомогти і нашим воїнам вистояти і країну підтримати.

І хоч нині ми усі живемо одним днем через щоденні «прильоти», адже живемо в умовах війни, а це – для усіх зрозуміло, – найгірший стан держави,  та, особисто ми намагаємося генерувати свою діяльність так, щоб і економіка країни працювала, і при цьому постійно допомагаємо ЗСУ усім чим можемо: і обладнанням, і пікапами, адже тільки завдяки їм ми і можемо працювати.

 На Вашу думку, які принципи ведення будь-якої успішної справи

Гадаю, найперше – це чесність із партнерами. Взагалі, в бізнесі важлива позитивна репутація.

Можна порівняти принципи ведення бізнесу зі студентською заліковою книжкою: якщо на першому курсі ти старанно навчаєшся, працюєш на свою репутацію, то на останньому курсі уже вона працює на тебе. Отак і в бізнесі: працюєш на своє імʼя, разом із тим формується і якась кредитна історія, а далі, залишається тільки підтримувати позитивний імідж.

 Як любите проводити вільний час, що наповнює Вас енергією? 

Коли почалася війна, і довелося розлучитися на якийсь час із сімʼєю усвідомив, що мій дім там, де моя родина, то зараз ще більше ціную ті миті, які ми проводимо разом. Отож намагаюсь увесь вільний час бути з родиною. У мене двоє дітей, їм хочеться дарувати тепло батьківського серця, а вони, своєю чергою, і енергії додають, і стимулюють рухатися вперед. А ще люблю бігати – ця корисна звичка наповнює киснем мозок і трохи відволікає від життєвих стресів, відключає від буденних справ, дозволяє більше про щось приємне подумати. 

Додам ще кілька слів і про Ніжин: це прекрасне місто, стародавнє, з гарною природою, яке теж може наповнювати енергією та й логістичне сполучення дає безліч можливостей. Маємо цінувати, як його, так і людей, які роблять наше місто кращим та вкладають свої сили в розвиток.