Разработано с JooMix.

   Шанувальники театрального мистецтва ( а їх немало в нашому районі) погодяться зі мною, що останніми роками не обов’язково їхати до столиці, щоб отримати насолоду від оригінальної постановки спектаклю чи майстерної гри акторів. Все це можна бачити зовсім поряд – у Ніжинському академічному театрі імені М.Коцюбинського. Цього року наші глядач мали можливість переглянути в себе вдома, у залі районного будинку культури, два спектаклі – «Остання любов Тараса Шевченка», про велике почуття, що освітило все його життя, та героїчну народну драму «Борітеся – поборете. Вам Бог помагає!». Обидві вони пройшли у вщерть заповненому залі.

   Зусиллями директора театру, заслуженого працівника культури Ю.М.Муквича та художнього керівника, заслуженої артистки України А.В.Соколенко створено високопрофесійний акторський колектив, постійно ведеться пошук якісного літературного матеріалу – творів сучасних українських та європейських драматургів. Є у театру і свої унікальні спектаклі. Один з них – вже згадувана героїчна народна драма, де перегукується славне козацьке минуле і драматичні події сьогодення. Спектакль створила Алла Соколенко, широко використовуючи твори Т.Г.Шевченка, інших українських поетів, майстерно поєднуючи їх з народними та сучасними героїчними піснями, хореографією, відеоматеріалами. Це дозволило створити надзвичайний за силою впливу спектакль, що будить почуття патріотизму, гордості за свою Вітчизну, спонукає до активної життєвої позиції.

Не вмирає душа наша,
Не вмирає воля.
І неситий не виоре
На дні моря поле.
Не скує душі живої
І слова живого.
Не понесе слави Бога,
Великого Бога
Тарас Шевченко

Слова «мир», «любов», «земля», «воля», «Україна» зігрівають душу кожного українця. Сьогодні, як ніколи раніше, звучать ці слова в серцях людей, народжених у вишиванках. Я пишаюся своєю країною й людьми, які живуть у ній. Я пишаюсь тим, що я українка. І сьогодні, в час нелегких подій, які, неначе хвиля, накрили нашу землю, я намагаюся перебороти свій страх і відчай, зібратися з думками, намагаюся стати сильнішою, щоб вистояти разом з моєю країною й не дати їй «захлинутися» від жорсткого агресора.

Нещодавно я з подругою відвідала прем’єру вистави Ніжинського академічного театру ім. М.Коцюбинського «Борітеся – поборете, вам Бог помагає!». Ця вистава про минуле, майбутнє й сьогодення нашої держави. Авторка п’єси Алла Соколенко хотіла спрямувати людей до «спорідненості», осмислення історії, само ідентифікації національного коду – і у неї це вийшло. По закінченню вистави глядачі перебували в стані глибокого замислення, адже дія, яка розгорталася на сцені театру відбувалася й відбувається досі, про що й писав геній українського народу Т.Шевченко:

(нотатки з театрального фестивалю)

   Здавалося б питання суто риторичне… Звичайно ж ні! Як може не хвилювати митців ота вселюдська біда, яка розгорнулася за кремлівським сценарієм на сході України. Яке серце лишиться байдужим до материнського горя і сліз?! А тому так часто із газетних шпальт, екранів телевізорів, театральних сцен линуть слова про мужність українських вояків, нескореність козацького духу, про тих, хто відстоює територіальну єдність України у важкому двобої із ворогом. І народжуються нові вірші, нові пісні, нові сюжети для кінофільмів та театральних вистав…

   Цьогорічний театральний фестиваль у Ніжині міг і не відбутися. « Він не на часі, - говорили у високих адміністративних кабінетах. - Та ще й грошей немає, йде війна, не до розваг…». Та про які ж розваги може йти мова?! Адже і актори, і режисери театральних колективів, які прибули на Х-й театральний фестиваль жіночої творчості до Ніжина, мали єдину мету – своїм словом, своєю творчістю підтримати патріотичний дух рідного народу, його віру у незборимість нашої нації, нашого війська, а ще довести, що мистецтво стало «другим фронтом» у боротьбі з наклепниками, які бажають спаплюжити нашу Правду і виправдати свої підступні дії. Саме ця фраза, «другий фронт», доволі часто звучала у глядацькій залі Ніжинського академічного драматичного театру імені Михайла Коцюбинського у дні фестивалю.

   А ще фестиваль мав на меті вшанувати пам'ять нашої землячки, видатної української акторки Марії Костянтинівни Заньковецької, якій у цьому році виповнилося б 160 років.

У Ніжині відбувся ювілейний фестиваль жіночої творчості

Як народжується патріотизм

Ніжинщина овіяна театральною славою першої народної артистки України Марії Заньковецької. Вона народилася в селі Заньки поблизу Ніжина, згодом часто поверталась у рідні краї, збирала акторські трупи з аматорів у Ніжині, грала тут з ними. Тому зрозуміло, чому культурне середовище міста робить усе для культивування пам’яті про видатну землячку.

Десять років тому художній керівник Ніжинського академічного українського драмтеатру ім. М. Коцюбинського Алла Соколенко та його генеральний директор Юрій Муквич започаткували Міжнародний театральний фестиваль жіночої творчості ім. М. Заньковецької.

 

Не вмирає душа наша,

Не вмирає воля.

І неситий не виоре

На дні моря поле.

Не скує душі живої

І слова живого.

Не понесе слави Бога,

Великого Бога.

Тарас Шевченко