На Чернігівщині з’явився ще один академічний театр.

1 листопада стало для Ніжинського українського драматичного театру імені Михайла Коцюбинськогоновою віхою в житті і перехідним етапом: розпочався ІX-й Міжнародний театральний фестиваль жіночої творчості імені Марії Заньковецької; блискучий виступ на фестивалі “Слов’янські театральні зустрічі” в Чернігові з постановкою “Амор. Кохано. Італьяно”, і, нарешті… найголовніший подарунок до ювілею — свого 80-річчя — театр отримав звання “Академічний”.

Завдяки особистої підтримки голови Чернігівської обласної державної адміністрації Володимира Хоменка та високої оцінки роботи театру Міністерством культури України відбулася така визначна подія не тільки для творчого колективу під керівництвом заслуженого працівника культури України Юрія Муквича та міста Ніжина, але й для всієї Чернігівщини.

Детальніше...

Стародавня Греція - батьківщина театру

Історія театру сягає своїм корінням далеко в минуле людства. Перші сценічні дійства можна було побачити в релігійних обрядах, святкуваннях на честь Богів, яким поклонялися древні люди.

Класичний театр в його розумінні як вид мистецтва починає свою історію зі стародавньої Греції.

Народження грецької драми й театру пов'язано з обрядовими іграми, що присвячувалися Богам-покровителям землеробства: Деметрі, її дочці Корі, Діонісу. Такі обряди іноді перетворювалися на культову драму. Наприклад, у місті Елевсіні під час містерій (таїнств, на яких були присутні лише посвячені) влаштовувалися ігри, під час яких зображувалося одруження Зевса й Деметри, викрадення Кори Плутоном, блукання Деметри в пошуках дочки та повернення Кори на землю. Діоніс (або Вакх) уважався богом творчих сил природи, пізніше він став богом виноробства, а потім богом поезії та театру. Символами Діоніса були рослини, особливо виноградна лоза. Діоніса часто зображували у вигляді бика або цапа.

Детальніше...

    27 октября 1882 года - дата, когда на театральные подмостки вышла выдающаяся украинская актриса, представительница когорты мастеров, которых называют - корифеи национального театра - Мария Заньковецкая. Ее судьба - удивительный пример служения театру. Во всех своих героинях актриса жила любовью и «призывала в суфлеры чувства».

    И именно в этот день восемь лет подряд в Нежине, в окрестностях которого находится село Заньки - родина актрисы, взявшей себе по этому названию сценический псевдоним, в Нежинском украинском драматическом театре им. М. Коцюбинского проходит Международный театральный фестиваль женского творчества им.М.Заньковецкой (директор театра и фестиваля - Юрий Муквич). Самое деятельное участие в его проведении принимает известный московский бизнесмен Юрий Коптев, родом из Украины. Его благотворительная деятельность распространяется не только на эти места, его малую родину, но и на всю Украину. Усилия Юрия Коптева по возрождению культурных ценностей Украины имеют реальные плоды, это памятники, реставрация и восстановление храмов, проведение различных фестивалей, издание книг и журналов, поддержка молодых талантов, все работает на возрождение духовности.

Детальніше...

Триумф и трагедия.

К 150-летию со дня рождения Марии Константиновны Заньковецкой

Владимир и Анна Бурбан

Генетически укоренившаяся в украинстве привычка выбирать в качестве наблюдательного пункта «крайнюю хату» (а в качестве крепости – печь) породила еще одну привычку – в ряду выдающихся фигур мирового масштаба занимать скромное крайнее место. Не можем быть самодостаточными, и все тут... Маруся Чурай «украинская Сапфо», Тарас Шевченко – «украинский Пушкин», Михаил Грушевский – «украинский Ключевский», Иван Пулай – «украинский Рентген» (хоть последний был в отношении Пулая классическим плагиатором). Ну а наша знаменитая именинница, звезда украинской сцены, несравненная Мария Заньковецкая, конечно же, - «украинская Элеонора Дузе» (варианты – Сара Бернар, Вера Комиссаржевская. Мария Ермолова).

С расстояния нынешнего дня мы можем судить о каких-либо актерских талантах прошлого только по воспоминаниям и откликам их современников. Все тот же же Суворин, известный театрал, кстати, чисто по-имперски воспринимавший украинство и украинский язык, сразу уловил силу, мощь и оригинальность таланта Марии Заньковецкой. Воспользуемся его оценкой, приведенной в блестящем и во многом непревзойденном исследовании «До ювілею М.К.Заньковецької» Симона Петлюры (1907 г.):

Детальніше...

Чи можна замовити любов?

   Прем’єрною виставою «Пробач мені.., або Замовляю любов» відкрив минулорічний 80-й театральний сезон Ніжинський український драматичний театр імені Михайла Коцюбинського. На думку голови студентського журі VІІІ-го Міжнародного театрального фестивалю жіночої творчості імені Марії Заньковецької кандидата педагогічних наук Олександра Забарного, режисер-постановник Герман Архипов жанрову комедію зумів переосмислити по-новому і надав спектаклю філософського підтексту, змушуючи глядача осягати почуття любові, як найвищого сенсу людського буття. Архипов у прямому значенні поставив головних дійових осіб на шахівницю й змусив обіграти кожну життєву ситуацію, змальовану в сюжеті вистави, як вдалий, чи невдалий шаховий хід. Були в цій театральній партії і свої пішаки, і свої королеви. А втім… глядачам вистава сподобалася. Бурхливими оплесками проводжали вони зі сцени заслужену артистку України Аллу Соколенко, артистів Людмилу Муквич та Олександра Радіонова. У долі цього молодого актора – це перша головна роль. На прем’єрі була присутня авторка п’єси Тетяна Іващенко.

   Нове покоління ніжинських акторів і глядачів з любов’ю сприймає високе театральне мистецтво, як це робили їх видатні попередники. Про них з пошаною написав книгу професор Ніжинського держуніверситету імені Миколи Гоголя Григорій Самойленко.

Детальніше...