Разработано с JooMix.

 

Уже не вперше восени Ніжин приймає дорогих гостей. З 26 жовтня по 4 листопада в Ніжині проходив VІІІ-й Міжнародний театральний фестиваль жіночої творчості імені Марії Заньковецької. Квитків не було вже задовго до початку, оскільки участь у фестивалі брали кращі з кращих.

Розпочалося мистецьке свято 26 жовтня виставою Ніжинського українського драматичного театру імені Михайла Коцюбинського «Пробач мені.., або Замовляю любов…» - нещодавня прем’єра. Окрім глядачів, до глядацької зали завітали режисер-постановник Герман Архипов та автор комедії по-серйозному Тетяна Іващенко. Нова вистава колективу була сприйнята глядачами бурхливо й захопливо.

В цьому році на вшанування пам’яті видатної актриси Марії Заньковецької, життя і творчість якої пов’язана з Чернігівщиною, обласною державною адміністрацією започаткована обласна премія імені Марії Заньковецької за кращу головну жіночу роль. Вона встановлена з метою відзначення талановитих жінок-актрис за внесок у популяризацію театрального мистецтва.

Про це повідомив голова обласної державної адміністрації Володимир Хоменко під час зустрічі з театрально-мистецькою спільнотою міста під час робочої поїздки до Ніжина.

Напередодні відкриття Міжнародного театрального фестивалю жіночої творчості імені Марії Заньковецької, Ніжинський український драматичний театр імені Михайла Коцюбинського широко відчинив двері перед Іваном Куровським, своїм меценатом і благодійником.

Директор ніжинського драмтеатру Юрій Муквич

Виявляється, ніде у світі немає подібного фестивалю і кажуть, що він унікальний. За словами театралів, головне завдання цього форуму – популяризація ролі жінки у сучасному національному театральному мистецтві та сучасному житті. Фестиваль щорічно розпочинається 27 жовтня, бо саме цього дня у 1882 році Марія Заньковецька вперше вийшла на професійну сцену. За роки існування фестивалю жіночої творчості свій талант продемонстрували 68 професійних театральних колективів із восьми країн світу. Цьогоріч із 27 жовтня по 4 листопада свої кращі роботи покажуть театрали не лише з Києва, Миколаєва, Полтави, Львова, а й Білорусі, Росії, Польщі… Крім того, працівники ніжинського театру тепер без проблем гастролюватимуть зі своїми виставами у інші міста та села. Адже у них з’явилася вантажівка, яка перевозитиме їхні декорації, костюми та інші речі, що потрібні для творчої роботи.

Є два способи живо зацікавити публіку в театрі: за допомогою великого або правдивого. Велике захоплює маси, правдиве підкуповує окремих осіб.
Віктор Гюго



Театр. Не кожне місто може похвалитися його наявністю. Ніжину ж пощастило більше за всіх, будучи містом провінційним, невеликим, ніжинці мають змогу насолоджуватися театральним мистецтвом місцевого театру, культурно розвиватися й просто відпочивати.

79-й театральний сезон Ніжинського українського драматичного театру ім. М.Коцюбинського дійшов до свого фінішу. 79 років на сцені – це не мало. Скільки перешкод і труднощів він пройшов на своєму шляху, щоб стати таким, яким ми бачимо його сьогодні. Скільки талановитих акторів, режисерів працювали задля його розквіту й процвітання. Але як би важко не було (особливо фінансово, оскільки ця проблема була і є найактуальнішою чи не для всіх театрів), але Ніжинський театр продовжує працювати для вас глядачі, для суспільства, для майбутнього.

  Свій сімдесят дев’ятий театральний сезон Ніжинський український драматичний театр
імені Михайла Коцюбинського розпочав низкою театральних прем’єр. Останню з них «А ми вас обдурили.., або LESBIYANKI. NET» за п’єсами Наталії Уварової «Шахрайки» та Наталки Коломієць «Одного разу на комунальній вулиці…» поставив на ніжинській сцені київський режисер та продюсер Герман Архипов. Театральні проекти цього режисера любить і цінує ніжинський глядач. Чого варта лише минулорічна прем’єра драми «Стриптиз» за твором Олександра Марданя. На сцені йшлося про стан душі, про оголення проблем – моральних і життєвих, про подолання кризи в особистих стосунках. Усі вистави минулого театрального сезону пройшли при повному аншлазі, а ще ж і успіх на кількох фестивальних сценах, гастрольні поїздки…

Чим же «бере» Герман Архипов глядача? Перш за все оригінальністю режисерського мислення… Архипов не боїться експериментувати над проблематикою нашого сьогоденного буття. Він стирає кордони між соціумом і театральною сценою. Архипов усі гострі проблеми сьогодення концентрує у своєму режисерському задумі й залучає до їх вирішення не лише актора, але й глядача. Зачасту глядач виявляється не готовим до цього. Адже він прийшов до театру перепочити від нервових, стресових буднів, аж раптом зі сцени його накривають ті ж проблеми, що доводиться вирішувати в реальному житті. Саме тут і спрацьовує режисерський задум. Глядач, спираючись на власний досвід, переймається конфліктом й шукає шляхи вирішення проблеми, яка розігрується на сцені. Отож, він стає співучасником дійства.