У російському місті Смоленську нещодавно завершився ІІІ міжнародний театральний фестиваль «Смоленський ковчег». Захід відбувається раз на два роки. Але цього разу нашим акторам таки вдалося зірвати овації.

На третій день фестивалю великий зал Смоленського драмтеатру був зачарований головною героїнею вистави «Стриптиз» у виконанні заслуженої артистки України Алли СОКОЛЕНКО, таку зворушливу рецензію дала нашій землячці «Смоленская газета»:

«Неважко здогадатися, що спектакль Ніжинського українського державного театру ім. Коцюбинського не про буквальне роздягання, хоча воно там теж було присутнє (творці не обманули очікування глядачів), але про стан душі, про оголення проблем – моральних і життєвих, про подолання кризи в особистих стосунках».

Детальніше...

27 березня у світі будуть відзначати Міжнародний день театру. Це один з найдавніших видів мистецтва. Дуже приємно, що у нашому місті ми можемо безпосередньо до нього доторкнутися завдяки Ніжинському українському драматичному театру імені Михайла Коцюбинського. До речі, це єдиний в Україні драматичний театр, який знаходиться у районному центрі й носить його ім’я. Про цю унікальність та про місце театру у культурному житті України нам розповів його директор Юрій Миколайович Муквич.

– Розкажіть про те, що змінилося з часу отримання «постійного місця проживання».

– У минулому році на наших виставах побували більше 36 тис. глядачів. А це є показник.

Якщо взяти 2001 рік, наші вистави тоді відвідали 1015 чоловік. Це все завдячуючи тільки приміщенню. Але найголовніше те, що, хоча театр уже зараз і працює 79 театральний сезон, становлення стаціонарного театру відбулося 8 березня 2002 року, і в Ніжині театр з’явився не в 1938 році, а саме в 2002-му. Колись, ще коли я служив в армії, я приїхав у Ніжин і, йдучи по вул. Гоголя, побачив через неї рекламну перетяжку, на якій було написано «Гастролі Ніжинського драматичного театру імені М.Коцюбинського у м. Ніжині». Це був такий парадокс для мене: я довго не міг зрозуміти, чому ніжинський театр гастролює в Ніжині. Це був 1992 рік. Що змінилося? На сьогоднішній день Ніжинський театр протягом 6 останніх років входить у десятку кращих театрів України. Це статистичні дані Міністерства культури. Театр не перший рік впевнено тримає перше місце в області серед п’яти театрів. Театр постійно перевиконує план. Театр показує і прославляє своє рідне місто на теренах не тільки області, України, але й за кордоном. Зараз у нас є запрошення на два фестивалі у квітні, один з них за кордоном.

Детальніше...

Такого снігопаду в Конотопі давно не пам’ятають. Здавалося, що Всевишній вирішив засипати водночас усе місто. Зупинилися трамваї, поменшало на вулицях автомашин та перехожих.

Волею долі під таку заметіль завітали до нас дорогі гості – артисти Ніжинського українського драматичного театру ім. Михайла Коцюбинського. То ж ніяка негода не могла зупинити справжніх шанувальників театрального мистецтва і театру з Ніжина зокрема. Усі дороги вели до Будинку культури НВО «Червоний металіст», де мала відбутися вистава.

Детальніше...

До ювілею Тамари Василівни Коршикової

Швидко плине час, біжать дні, а за ними змінюються й пори року, і так несподівано наближають тебе до ювілею. І скільки б не було років, і якими би був історичний час, а завжди ювілей давав можливість подивитись на себе трохи збоку, згадати те, що зроблено, і те, чого ти досяг в силу якихось причин. Ювілей засвідчує також про те, а чи твоя праця залишилась у пам’яті сучасників, чи вона пройшла мимо них, чи вони згадали про тебе, якщо ти їм уже не мозолиш очі, а тихенько продовжуєш робити свою справу. То ж не хотілося б, щоб вельмишановна Тамара Василівна Коршикова, талановита актриса Ніжинського драматичного театру ім. М. Коцюбинського, яка сцені віддала все своє життя, не подумала, що її забули. І нехай ця стаття буде їй свідченням того, що про неї пам’ятать і глядачі старшого покоління, і студентська молодь, з якою вона пов’язана ось уже біля десяти років. Але для більшої частини ніжинців творча доля актриси сьогодні уже менш відома.

Любов до театру закріпив у своєї дочки Тамари батько, робітник Херсонського порту, який разом з майбутнім народним артистом СРСР Юрієм Шумським грав у драматичному гуртку. Тут вперше вийшла на сцену і Тамара Коршикова в ролі Майки у п’єсі О.Корнійчука «Платон Кречет».

Детальніше...

Високу планку театрального мистецтва показав у Ніжині шостий Всеукраїнський театральний фестиваль жіночої творчості ім. Марії Заньковецької

Аж три театри привезли у Ніжин п’єси Олександра Островського. Основоположник російського національного театру і сьогодні залишається затребуваним, тому що писав про вічні людські пристрасті: трепетну любов і підлість, жадібність і милосердя… Спадкоємець високої простоти Гоголя, його раптового комізму і щемливої людської правди зворушує і через століття. Заради цього приходить сьогодні у театр глядач, пересичений політичною і комерційною рекламою. Він шукає співпереживання своїм вічним запитанням: «як жити і з ким бути?» І знаходить відповіді в тому разі, коли їх містить у собі театральна вистава.

Відкрив фестиваль Брянський ордена Трудового Червоного Прапор театр драми ім. Олексія Толстого п’єсою «Примха». Примхою назвав любов поміщиці Серафими Баритової її молодий керівник і коханець Баркалов. Потураючи йому, жінка розтринькала опікунські гроші своїх молодших сестер. І як же гірко було їй почути зізнання обранця: «Як би ви мене любили, то не розбещували б грішми, а оберігали б від низького пориву!» Думаєте, альфонс покаявся? Ні, він просто отримав вигіднішу пропозицію такого ж ґатунку, не здогадуючись, що попався на вудочку.

Детальніше...