Разработано с JooMix.

До ювілею Тамари Василівни Коршикової

Швидко плине час, біжать дні, а за ними змінюються й пори року, і так несподівано наближають тебе до ювілею. І скільки б не було років, і якими би був історичний час, а завжди ювілей давав можливість подивитись на себе трохи збоку, згадати те, що зроблено, і те, чого ти досяг в силу якихось причин. Ювілей засвідчує також про те, а чи твоя праця залишилась у пам’яті сучасників, чи вона пройшла мимо них, чи вони згадали про тебе, якщо ти їм уже не мозолиш очі, а тихенько продовжуєш робити свою справу. То ж не хотілося б, щоб вельмишановна Тамара Василівна Коршикова, талановита актриса Ніжинського драматичного театру ім. М. Коцюбинського, яка сцені віддала все своє життя, не подумала, що її забули. І нехай ця стаття буде їй свідченням того, що про неї пам’ятать і глядачі старшого покоління, і студентська молодь, з якою вона пов’язана ось уже біля десяти років. Але для більшої частини ніжинців творча доля актриси сьогодні уже менш відома.

Любов до театру закріпив у своєї дочки Тамари батько, робітник Херсонського порту, який разом з майбутнім народним артистом СРСР Юрієм Шумським грав у драматичному гуртку. Тут вперше вийшла на сцену і Тамара Коршикова в ролі Майки у п’єсі О.Корнійчука «Платон Кречет».

Високу планку театрального мистецтва показав у Ніжині шостий Всеукраїнський театральний фестиваль жіночої творчості ім. Марії Заньковецької

Аж три театри привезли у Ніжин п’єси Олександра Островського. Основоположник російського національного театру і сьогодні залишається затребуваним, тому що писав про вічні людські пристрасті: трепетну любов і підлість, жадібність і милосердя… Спадкоємець високої простоти Гоголя, його раптового комізму і щемливої людської правди зворушує і через століття. Заради цього приходить сьогодні у театр глядач, пересичений політичною і комерційною рекламою. Він шукає співпереживання своїм вічним запитанням: «як жити і з ким бути?» І знаходить відповіді в тому разі, коли їх містить у собі театральна вистава.

Відкрив фестиваль Брянський ордена Трудового Червоного Прапор театр драми ім. Олексія Толстого п’єсою «Примха». Примхою назвав любов поміщиці Серафими Баритової її молодий керівник і коханець Баркалов. Потураючи йому, жінка розтринькала опікунські гроші своїх молодших сестер. І як же гірко було їй почути зізнання обранця: «Як би ви мене любили, то не розбещували б грішми, а оберігали б від низького пориву!» Думаєте, альфонс покаявся? Ні, він просто отримав вигіднішу пропозицію такого ж ґатунку, не здогадуючись, що попався на вудочку.

У районному будинку культури відбулося святкування Дня рибалки. Голова рибоколгоспу «Ревхвиля» Анатолій Іванович Оболенцев та його заступник Людмила Миколаївна Погорілець сердечно привітали всіх працівників моря та переробної промисловості з професійним святом, вручили кращим виробникам квіти та подарунки.

Після закінчення урочистої частини, гостей свята порадували цікавою, різноплановою програмою артисти Ніжинського українського драматичного театру імені М.Коцюбинського. Цього разу колектив театру привіз для показу в районі не тільки вистави класичного репертуару, а й концерт-шоу «Зірки естради у ритмах вогню», де було багато гумору, сцен із відомих оперет, пісень, що створювали рибалкам (а саме цю програму першими подивилися вони у святковий день) чудовий настрій.

Бенефіс артиста

У кожної людини є день народження. У актора то свято особливе – бенефіс. Бенефіс «панове! Я – король! Вам це відомо?..» провідного актора Ніжинського драматичного театру ім. М.Коцюбинського зібрав не тільки численних друзів, але й прихильників таланту цього чудового актора. Ще дитиною Микола закохався у театр. І тому його мрією був тільки театр. Закінчивши театральну студію при Чернігівському музично-драматичному театрі ім. Т.Г.Шевченка, він залишився в ньому працювати. Більш ніж 20 років віддано Чернігівському театру. Але доля закинула його аж до Ніжина. Тільки за останні роки Микола Миро ненко створив незабутні образи у багатьох виставах. Згадаємо його роботи у виставах «Для домашнього вогнища», «У сутінках долини», «Пігмаліон», «Дім божевільних». Майстер сцени. Людина щирої вдачі та таланту Миколи Миро ненко запросив всіх на свято. Поздоровлення, грамоти на квіти – все було на сцені міського Будинку культури. А молодий та енергійний акторський колектив театру створив чудове дійство, де кожен мас своє обличчя, свою роль.

Громадськість міста традиційно відзначила Міжнародний день театру. Це свято сценічного мистецтва відзначається з 1962 року, а його девіз: «Театр – засіб взаєморозуміння і зміцнення миру».

Навіть попри те, що театральна сцена не є країною реальною з її полотняними замками та картонними деревами, вона безперечно є країною істинного, бо розгортає перед нами розмаїту панораму людських пристрастей. І показати їх без прикрас – ось висока мета людини, яка присвятила себе театру. Недарма театр вважають вищою інстанцією для розв’язання життєвих проблем, зрозуміло, моральних.