Разработано с JooMix.

(нотатки з театрального фестивалю)

Цього року осінь видалася теплою і лагідною. Закінчувався жовтень, а стовпчик термометра ніби закляк на позначці плюс п’ятнадцять. Осінь певно також готувалася до театрального фестивалю у Ніжині. Вона неохоче змінювала декорації, а тому Графський парк стояв ще у шатах і бавився то зеленими, то жовтими кольорами. У вуалі з бабиного літа вбралися кущі калини над Ліцеїстським ставом. Омита дощиком шипшина тулилася до театрального паркану, а неприкаяний вітер ганяв жовті листки-кораблики Остром. У пташиному царстві – тиша й зажурливий сум... А сонце, ховаючись за білі лаштунки хмар, підсвічувало їх ніжним рожевим кольором, ніби вмикаючи софіти.

Приміщення Ніжинського українського драматичного театру у ці дні скоріше нагадувало державне представництво, аніж заклад культури. На його фасаді гордо майоріли державні прапори України, Польщі, Білорусіїї та Російської Федерації, і це додавало будівлі якоїсь особливої вишуканості та офіційності. Немов, тут відбувався не театральний фестиваль, а якийсь дуже важливий державний прийом...

Ще на початку жовтня містом поповзли чутки: « Чули, кажуть фестиваль не відбудеться?». «Та що Ви, як же без фестивалю?». «Безгрішшя, он у Чернігові відмінили...» Певно ці чутки, які нуртували у думках пересічних ніжинців, і спричинили квитковий бум... Уже за два тижні до початку фестивалю квитки на всі вистави були продані, а тому запитання: «Чи не маєте зайвого квитка?» - стало актуальним впродовж усіх десяти днів роботи фестивалю.

 

 

 

 

Проблема фінансів дійсно існувала..., але не для такої діяльної людини, яким є директор Ніжинського українського драматичного театру імені М.Коцюбинського заслужений працівник культури України Юрій Муквич. Він мобілізував усі фінансові можливості театру, залучив спонсорів, звернувся до меценатів... і VIII-й Міжнародний театральний фестиваль жіночої творчості імені Марії Заньковецької розпочав свою роботу, як і передбачалося – 27 жовтня. Саме у цей день понад сто років тому одна із найяскравіших зірок українського театрального мистецтва вперше вийшла на професійну сцену.


На мистецький форум до Ніжина прибули професійні театральні трупи з Росії, України, Білорусії, ПольщІ, Автономної Республіки Крим. Десять днів ніжинці мали щастя ніжитися у солодких обіймах Мельпомени. Але сочатку про головне...


Власне, неофіційно фестиваль розпочався 26 жовтня. Саме у цей день відкрив свій ювілейний 80-й театральний сезон колектив Ніжинського українського драматичного театру. Відкрив прем`єрною виставою Тетяни Іващенко «Пробач мені.., або замовляю любов». Режисер-постановник спектаклю Герман Архипов – людина шанована у колі ніжинських театралів, відома своїми попередніми вдалими режисерськими проектами. За жанром прем`єрна вистава – комедія, але режисер зумів її переосмислити по-новому і надав спектаклю філософського підтексту, змушуючи глядача осягати почуття любові, як найвищий сенс людського буття. Архипов у прямому розумінні поставив головних дійових осіб на шахівницю і змусив обіграти кожну життєву ситуацію, змальовану у сюжеті вистави, як вдалий, чи невдалий шаховий хід. Були у цій театралізованій партії і свої пішаки, і свої королеви. А в тім... глядачам вистава сподобалася, Бурхливими оплесками проводжали вони зі сцени заслужену артистку України Аллу Соколенко, артистів Людмилу Муквич та Олександра Родіонова. У долі цього молодого актора це перша головна роль. На прем`єрі була присутня авторка п’єси .


За вже встановленою традицією господарі фестивалю виступали на театральному форумі поза конкурсом і не могли номінуватися у склад лауреатів. Проте вдалий виступ ніжинських акторів став для глядачів тим емоційним та естетичним поштовхом, який сприяв позитивному сприйманню та осмисленню усіх інших вистав. Прем`єра ніжинців стала своєрідним заспівом фестивалю.


На наступний день відбулася офіційна церемонія відкриття театрального форуму. Голова оргкомітету фестивалю заслужений працівник культури України Юрій Муквич зачитав вітальний адрес від голови Національної спілки театральних діячів народного артиста України Леся Танюка, у якому зазначалося, що театральні форуми завжди сприяють становленню України як висококультурної держави в єдиному європейському та світовому культурному просторі, бо вони покликані здійснювати шляхетну справу – привертати увагу молодого покоління до глибинних духовних витоків України та народів світу, сприяти естетичному збагаченню та вихованню. Для мешканців мальовничого Поліського краю – Чернігівщини «Міжнародний театральний фестиваль жіночої творчості імені Марії Заньковецької» завжди був і є предметом гордості і виявом любові до прекрасної землі, яка народила одного із найвизначніших діячів і фундаторів національного театрального мистецтва.


Було зачитано вітальну телеграму до учасників та організаторів фестивалю від голови Спілки театральних діячів Російської Федерації народного артиста Росії Олександра Калягіна.


Гучними оплесками вітали присутні розпорядження голови Чернігівської обласної державної адміністрації Володимира Хоменка про запровадження щорічної обласної мистецької премії імені Марії Заньковецької за кращу жіночу роль у виставі.


А потім розпочалося справжнє свято театру. Відкривали фестиваль актори Київського академічного Молодого театру, які привезли до Ніжина ліричну комедію Петра Гладиліна «Афонські вечори». Український переклад вистави здійснив Віктор Гриневич. Це – реалістична розповідь про життя сучасної інтелігентної сім`ї, у якій близькі люди уже давно стали чужими одне одному. І лише приїзд бабусі з Петергбургу налагоджує усі обірвані стосунки. Режисер-постановник спектаклю заслужений артист України Ігор Славинський та феєрична гра акторського ансамблю на чолі з народною артисткою України Тетяною Стебловською зуміли переконати глядача у тому, що найвища цінність у родині – це взаємоповага та взаєморозуміння люблячих сердець. Вистава мала великий успіх у глядача.


Естафету аншлагових вистав підхопив Мінський обласний драматичний театр, який показав ніжинському глядачеві комедію « Шукаю справжнього чоловіка» за мотивами п`єси Олени Петрової «Потрібен чоловік для Поетеси». Цікаво, що у цьогорічній афіші фестивалю за жанром домінували саме комедії. Їх було чотири.., а ще ніжинці переглянули три драми, оперету та мюзикл. Перевага «легких жанрів» свідчить про потребу сучасного глядача вирватися із похмурих буднів сьогодення і знайти розраду у мистецтві.


Отож, актори з Білорусії показували глядачам курйозну історію однієї жіночої долі, коли « успішна в побуті і кар`єрі» подруга шукає для Поетеси справжнього чоловіка. Вона влаштовує на квартирі мрійниці кастинг для чоловіків. Проте, виявляється що доля мінлива, а розуміння людського щастя багатозначне... Виставу поставив заслужений діяч мистецтв Республіки Білорусь режисер Віталій Барковський, який відомий глядачам України своїми сміливими театральними експериментами. Варто згадати лише минулорічні «Етюди кохання» у виконанні акторів Смоленського державного драматичного театру, коли глядач втрачав реальність сприйняття від експресії виконання та численної символічності... У цьогорічній виставі Барковський знову шокував, але вже своєю відвертістю у змалюванні побутових картин ( чого варта лише сцена імітування чоловічого оргазму...).
Але, зрештою, це лише деталі. У цілому спектакль мав успіх. І у великій мірі сприяло цьому те, що вистава йшла білоруською мовою, що надавало твору, якогось особливого шарму.


Однією з кращих вистав на фестивалі стала психологічна драма Володимира Гуркіна «Саня, Ваня, з ними Римас» у виконанні акторів Мозирського драматичного театру імені І. Мележа (Білорусь). Режисер- постановник вистави Роман Циркін. Це – щемлива розповідь про трагічні події Великої Вітчизняної війни та повоєнний час. Глядачі занурилися в атмосферу життя та побуту уральського села. У центрі сюжету долі трьох сестер, їх родин та складні катаклізми часу. Недаремно критики вважають В. Гуркіна одним із найсерйозніших драматургів нашого часу на теренах пострадянського простору. Він дійсно знає і відчуває людей про яких пише.

Знає і любить своїх героїв так, що у глядача не виникає жодних запитань. Спектакль настільки захопив ніжинців, що коли відзвучали останні акорди фінальної пісні, на кілька хвилин у залі запанувала тиша, глядачі все ще знаходилися у полоні почуттів. А потім зала вибухнула оваціями і вигуками: «Браво!».


Високий накал глядацьких емоцій викликаний психологічною драмою, яку так майстерно розіграли білоруські актори, викликав певне занепокоєння організаторів фестивалю: « А чи зможимо втримати наступні перегляди вистав на такій емоційній хвилі?».


Проте побоювання виявилися марними. Наступна вистава, яку представили глядачам актори Кримського академічного українського музичного театру (м.Сімферополь) вразила своєю феєричністю та експресією. Це була добре відома оперета Жака Оффенбаха «Кішка, перетворена в жінку». Інтригуюча історія про таємниче перетворення улюбленої кішки господаря у чарівну дівчину. Жодної містики, все цілком реально і закономірно, що остаточно з’ясовується у фіналі. Це весела і дивна історія про несподіванки кохання. Чудова музика, добре сценічне вирішення, майстерна гра акторського колективу ( серед якого особливо слід відзначити заслужених артистів України Н.Бондаревського та В.Чернікова, заслужену артистку АРК Т.Гончаренко) принесли справжню насолоду шанувальникам музичного мистецтва.


Перелік комедійних вистав на фестивалі продовжили актори Миколаївського художнього академічного російського драматичного театру. Вони показали на мистецькому форумі комедію Айвона Менчелла «Девичник» у перекладі на російську мову Михайла Барського. Режисер-постановник вистави заслужений діяч мистецтв України, заслужений діяч мистецтв Російської Федерації Микола Кравченко зібрав на сцені чудовий акторський ансамбль у складі заслужених артисток України Лідії Гашинської, Сталіни Лагошняк, Ірини Бенчивенги та заслуженої артистки Росії Людмили Соколової, які і розповіли глядачам веселу історію трьох вдів, які зустрічають на кладовищі одного чоловіка. Винахідливі жіночі суперечки передавалися глядацькій залі, лунали аплодисменти... Та все ж було трохи сумно, можливо наша ментальність ще не готова до комедій на кладовищі?

Справжньою родзинкою фестивалю став мюзикл на дві дії «Едіт Піаф, або Бог є любов» (автор музики Віталій Ковтун, лібрето Галини Цибань), який майстерно зіграли на ніжинській сцені актори Полтавського обласного академічного українського музично-драматичного театру імені М.Гоголя. Вистава наче автобіографічний щоденник, розкриває сторінки життя видатної французької співачки Едіт Піаф. Постановку здійснено у сучасному жанрі мюзиклу з оригінальною музикою , яскравим і лаконічним оформленням, цікавими пластичними етюдами та танцями і, звичайно, чарівними піснями з репертуару Едіт Піаф, які так бентежать душу, можливо, і тому, що тембр голосу виконавці головної ролі Маргарити Томм співпав з голосом легендарної Піаф. Успіх мюзиклу став можливим завдяки плідній роботі творчого колективу у складі: режисера-постановника Владислава Шевченка, художника-постановника Ірини Кліменченко, композитора Віталія Ковтуна та балетмейстера Світлани Мельник. А ще завдяки бездоганній грі акторів театру та чудовому балету… Глядачі довго не відпускали акторів зі сцени, неодноразово викликаючи на «біс».


Продовжила розповідь про долю відомих жінок, зірок світової культури, вистава Кінешемського драматичного театру імені О. Островського (Росія) «Прощай, Марлен, здрастуй». Це мелодрама на дві дії про життя і любов кіноактриси і співачки Марлен Дітрих, вирішена режисером Володимиром Кочержинським і художником Галиною Долматовою з використанням образу чорно-білого кіно. Вистава – як життя-спогад, як життя-кіно… Досить вдало впоралася із роллю Марлен заслужена артистка Росії Христина Тенякова. Непереборний дух Марлен немов оселився у цій жінці… Він проявлявся і у ліричних монологах, і у чудових піснях, які майстерно виконувала акторка.


Вперше на театральний фестиваль до Ніжина завітав театр Новий імені Казімежа Деймака із польського міста Лодзь. Організатори фестивалю свідомо запросили цей колектив до міста, оскільки Ніжин має давні культурницькі зв’язки із Польщею. У місті активно діє польська громада об’єднана у спілку «Астер», завершено будівництво католицького костьолу Петра і Павла, факультативно вивчається польська мова у Гоголівському вузі та школі-гімназії №16. Викладачі університету мають спільні наукові проекти із Жешовським та Люблінським університетами. Отож, на польських акторів у місті чекали…
До того ж, як засвідчує критика, польський театр є одним із найбільш прогресивних і цікавих на теренах європейського театрального мистецтва. Поряд із німецькою театральною школою він сміливо піднімає найактуальніші проблеми сьогодення, шукає шляхи їх вирішення, багато і плідно експериментує, як у режисерських постановках, так і в пошуках сучасного акторського виконання. Це – психологічний театр, який здатний впливати на глядача емоційно потужно і ефективно.


До Ніжина польські актори привезли авангардно-психологічну драму Бертольда Брехта «Свята Йоанна Боєнь» у постановці молодого режисера Ярослава Тумидайського, сценографія – Марека Качмарика. Це вистава про капіталізм, про світ грошей, світ великого бізнесу. Нищиться не лише соціальна сфера, яка забезпечує існування людини, нищиться духовність, без якої людина перетворюється на раба. І ось проти цієї системи на боротьбу стає жінка, яка чимось нагадує Жанну д`Арк. Вистава представляє дві системи цінностей: з одного боку – релігійні, етичні, людські, моральні, їх представляє головна героїня Іоанна; з іншого боку – антицінності: гроші і влада. За сюжетом спектаклю з моральної точки зору програють усі. Але виходячи з реальностей цей двобій не визначає пререможця… Він ще триває.


Ось чому спектакль став актуальним для українського глядача, хоч він йшов польською мовою, реакція зали свідчила: і сюжет, і ідея, і надзавдання вистави зрозуміле присутнім. І дякувати за це слід сміливому режисерському рішенню (справді було багато новації) , своєрідній сценографії, але насамперед – емоційній і виразній грі акторського колективу, серед якого яскравою зіркою засяяв талант молодої актриси Магди Бєганьської. Ця вистава стала значним кроком у зближенні наших національних культур .


За доброю традицією, яка склалася протягом семи попередніх театральних форумів, закривали фестиваль актори Львівського національного академічного українського драматичного театру імені Марії Заньковецької. Вони завжди привозили до Ніжина цікаві, неординарні акторські роботи. Не став винятком і цьогорічний фестиваль. Заньковчани показали глядачам свою експериментальну виставу, незвичну за жанром (екстравагантна п’єса на одну дію), Леопольда фон Захер-Мазоха «Венера в хутрі», переклад з німецької Наталії Іванчук. Вистава сприймається як таке собі заглядання навіть не крізь шпарину, а у відчинені двері чужої спальні. Одвічна тема змагання між чоловіком і жінкою у вирішенні любовного конфлікту. Було цікаво, але трохи сумно.., адже цей двобій не визначить переможця. Проте, львів’яни знову зачаровували глядачів вишуканістю, високою культурою сценічної мови та акторської майстерності, цікавою сценографією і пластикою. Режисер-постановник вистави народна артистка України Таїсія Литвиненко переконливо довела, що сучасний театр потребує постійного пошуку, потребує нових вирішень у, здавалося, звичних і традиційних темах, якими є тема кохання, тема людського щастя, тема самотності.


Десять днів фестивалю промайнули швидко і плідно. Глядачі побачили низку цікавих і самобутніх вистав, а ще повністю задовольнили свої естетичні потреби у спілкуванні. Актори демонстрували свою майстерність та ніжилися у оваціях вдячної глядацької зали. Режисери на практиці перевірили оригінальність своїх сценічних рішень. А журі вело щоденну клопітку роботу оцінюючи акторську майстерність, режисерську вправність, переваги і недоліки вистав. А вони, як і в будь-якій роботі, були. Про це і йшла розмова членів журі з акторами та режисерами після кожної вистави на фестивалі. Очолювала професійне журі театрознавець і критик, головний редактор журналу «Український театр» Алла Підлужна (Київ). До складу журі увійшли: секретар Спілки театральних діячів Росії заслужений працівник культури Російської Федерації Володимир Макаров (Москва); художній керівник Ніжинського українського драматичного театру заслужена артистка України Алла Соколенко; режисер театру і кіно, кінопродюсер Герман Архипов (Київ) та автор цих рядків. Також на фестивалі працювало альтернативне студентське журі, яке мало визначити номінантку на приз глядацьких симпатій.

 

 


 

Які відгуки та спогади лишив по собі фестиваль? З цим запитанням я звернувся до учасників та гостей театрального форуму:
Наталія Суркова – директор Кінешемського драматичного театру імені О.Островського (Росія): - Ідея фестивалю унікальна і не має аналогів. Його унікальність полягає в тому, що в центр театрального дослідження поставлено образ жінки і вивчаються шляхи його осмислення і реалізації у художньому творі. Хочу подякувати організаторам за гостинний прийом, а глядачеві – за теплоту і належну оцінку нашої роботи. Чекаємо ваш театр на гастролі до нашого міста.
Юрій Кривенький - директор Мінського обласного драматичного театру(Білорусь): - Такі фестивалі дають змогу акторам не лише перевірити професійний рівень своєї майстерності, вони слугують мостами дружби між нашими братніми народами і нашими національними культурами. Дякую ніжинцям за гостинність,щирість і тепло.
Ярослав Тумидайский – режисер театру Новий імені Казімежа Деймака (Лодзь, Польща): - Дякуючи фестивалю ми відкриваємо для себе Україну. Ваш глядач просто чудовий. Яке тонке відчуття драматургії, який смак, яка толерантність… Думаю, що сьогодні зроблено важливий крок на шляху до духовного зближення наших культур.

На урочистому закритті фестивалю голова оргкомітету заслужений працівник культури України Юрій Муквич сердечно подякував спонсорам і меценатам цього театрального дійства, а ще глядачам, які подарували цьому мистецькому форуму атмосферу добра, гостинності і любові. Голова журі Алла Підлужна оголосила підсумки конкурсу актрис – виконавець жіночих ролей у виставах. Журі вирішило, за високу індивідуальну майстерність визнати лауреатами фестивалю і нагородити дипломами та цінними подарунками наступних актрис за номінаціями:

- За переконливість та експресивність виконання ролі – артистку Магду Бєганьську, театр Новий імені Казімежа Деймака (Лодзь,Польща);

- За високий рівень художнього втілення образа у класичному творі - заслужену артистку України Альбіну Сотникову, Національний академічний український драматичний театр імені М. Заньковецької (Львів, Україна);

- За сценічну правду образа – заслужену артистку Росії Христину Тенякову, Кінешемський драматичний театр імені О.Островського (Кінешма, Росія);

- За кращий акторський дует – артисток Тетяну Карпець та Олену Рахмангулаєву, Мінський обласний драматичний театр(Молодєчно, Білорусь);

- За кращий жіночий акторський ансамбль – артисток Наталію Скоморохову, Олену Прокопову, Олену Кашеїд, Людмилу Харланчук, Мозерський драматичний театр ім.. Івана Мележа (Мозирь, Білорусь);

- За кращу жіночу роль другого плану– заслужену артистку України Сталіну Лагошняк, Миколаївський художній академічний російський драматичний театр (Миколаїв, Україна) та заслужену артистку АРК Тамару Гончаренко, Кримський академічний український музичний театр (Сімферополь,АРК, Україна);

- Приз глядацьких симпатій – артистку Маргариту Томм, Полтавський обласний академічний український музично-драматичний театр імені М.Гоголя (Полтава, Україна);

- За кращу жіночу роль на фестивалі народну артистку України Тетяну Стебловську, Київський академічний Молодий театр (Київ, Україна).

 

Отож, першим лауреатом обласної мистецької премії імені Марії Заньковецької стала народна артистка України Тетяна Стебловська. Ми вітаємо Тетяну Володимирівну з цією відзнакою.


Фестиваль завершено. Опущено завісу. Погашено рампи. Спорожніла глядацька зала. Завтра почнуться звичайні робочі будні. Але полишаючи театр, кожен із глядачів виносив у себе в серці частиночку того великого і світлого свята, яке подарували нам актори. І від цього душа висвічувала зорі.


Олександр Забарний – член журі фестивалю, декан філологічного факультету Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя.