Не вмирає душа наша,
Не вмирає воля.
І неситий не виоре
На дні моря поле.
Не скує душі живої
І слова живого.
Не понесе слави Бога,
Великого Бога
Тарас Шевченко

Слова «мир», «любов», «земля», «воля», «Україна» зігрівають душу кожного українця. Сьогодні, як ніколи раніше, звучать ці слова в серцях людей, народжених у вишиванках. Я пишаюся своєю країною й людьми, які живуть у ній. Я пишаюсь тим, що я українка. І сьогодні, в час нелегких подій, які, неначе хвиля, накрили нашу землю, я намагаюся перебороти свій страх і відчай, зібратися з думками, намагаюся стати сильнішою, щоб вистояти разом з моєю країною й не дати їй «захлинутися» від жорсткого агресора.

Нещодавно я з подругою відвідала прем’єру вистави Ніжинського академічного театру ім. М.Коцюбинського «Борітеся – поборете, вам Бог помагає!». Ця вистава про минуле, майбутнє й сьогодення нашої держави. Авторка п’єси Алла Соколенко хотіла спрямувати людей до «спорідненості», осмислення історії, само ідентифікації національного коду – і у неї це вийшло. По закінченню вистави глядачі перебували в стані глибокого замислення, адже дія, яка розгорталася на сцені театру відбувалася й відбувається досі, про що й писав геній українського народу Т.Шевченко:

Тихо плаче Україна сльозами і кров'ю
Кат будує своє «завтра» на горі людському
Гірко плаче Україна і тяжко ридає
Своїх синів, що померли сльозами вмиває
Плаче ненька Україна, плаче кожна мати
Та що сина відпустила волю здобувати…
Відвідайте виставу, відчувайте, творіть, любіть і будьте в МИРІ !!!

Слава Україні!
Мирослава Годунок,
студентка філологічного факультету

Альма Матер. Жовтень 2014 рік