«І слава Богу, що такі жінки зустрічаються ду-у-у-же рідко!». Ця думка відвідала протягом вистави мозок кожного глядача, а наприкінці її озвучив чоловік цієї самої рідкісної жінки – екзальтованої, вродливої, самозакоханої руйнівниці чоловічих життів – ЕВИ.
Комедію для дорослих «Амор. Кохано – італьяно» (автор Альдо Нікола]) до Луганського обласного академічного українського музично-драматичного театру привезли актори Ніжинського українського драматичного театру імені Михайла Коцюбинського.
А познайомились дві трупи з різних куточків України зовсім нещодавно – під час листопадових гастролей «Шляхами козацької слави» Луганський театр відвідав місто Ніжин Чернігівської області, де показав вистави «Бременські музиканти» й «Нові фараони». Тепер до Луганська приїхали ніжинці.
Вони привезли виставу для дітей «Золота Грамота» за мотивами давньоруських казок і вже згадану комедію «Амор. Кохано-італьяно». До речі, ця постановка дуже зручна для подорожей – у ній лише п’ять діючих осіб. Події відбуваються, як ви, мабуть, здогадалися в Італії. Отже - знайомтеся. Бруно (провідний актор театру Андрій Буняєв) – успішний чоловік, працює синхронним перекладачем. Усе в його житті стабільно, він улюбленець долі – гарна квартира, нова машина, високооплачувана робота і вдосталь жіночої уваги. І все це в одну мить легко і невимушено руйнує прекрасна незнайомка – дружина мільйонера – Ева (заслужена артистка України, художній керівник театру Алла Соколенко).
І як так стається, що він закохується у цю чудернацьку жінку ? Ця п’єса – суміш несподіванок. Мільйонер Маріо, чоловік Еви (заслужений працівник культури України, генеральний директор театру Юрій Муквич), виявляється дуже приємною і цікавою людиною. Чоловіки, пов’язані коханням до однієї жінки, стають друзями. І не дивно, що Бруно зізнається товаришеві у своїх намірах його вбити, і не дивно, що вони…вирішили вбити Еву.
Твір, не дивлячись на повсякчасні дурощі персонажів, напрочуд психологічний і глибокий. Маріо розповідає Бруно історію свого шлюбу, пояснюючи, чому з цією дивовижною жінкою неможливо жити, і чому вони з часом віддалилися один від одного. Бруно, розуміючи, що в них із Евою буде все так само, починає жалкувати за своїм вільним життям і переосмислює їх стосунки. Чоловікам співчуває весь зал, і навіть жінки солідарні з убивцями. Але – в решті решт – всі залишаються живими.
Невідємною частиною вистави стали танцювальні композиції у виконанні артистів балету Олександра Реп’яха (Марчелло) і Юлії Копил (Лючія). Лише п’ятеро людей з потужньою акторською енергетикою втримували весь зал у постійній напрузі, змушуючи глядачів сміятися до сліз і переживати за долі героїв. І дуже шкода, що Ніжинський театр погостював у нас лише один день.
Богдана Гайворонська.
(За матеріалами газети «Наша Газета» (видання Луганської обласної ради №141(3268)
від 18.12.2010 року. http://www.nashagazeta.com.ua
