Де ж бути театральному фестивалю, присвяченому жіночій творчості, як не на ніжинській землі? Цей край освячений іменем славетної актриси, корифея українського професійного театру. Першої народної артистки України Марії Заньковецької. У селі Заньки, неподалік від Ніжина, Марія Костянтинівна народилася, пізніше в Ніжині жила і працювала, організувала театр. Сюди приїжджали трупи М.Кропивницького, М.Садовського, П.Саксаганського, у виставах яких грала М.ЗАНЬКОВЕЦЬКА.
Продовжувачем традицій національного театрального мистецтва по праву вважається Ніжинський український театр ім. М.Коцюбинського. Аби підтримувати зацікавлення театральним мистецтвом у ніжинського глядача і надалі зберігати пам’ять про славетну землячку, керівництво ніжинського театру ім. М.Коцюбинського – директор театру Юрій Муквич та художній керівник Алла Соколенко – вирішили започаткувати на базі театру Фестиваль жіночої творчості імені Марії Заньковецької. І ось ніжинці, які полюбили Фестиваль і чекають на нього, цього року вже усьоме зустрічались із його учасниками.
Програма Фестивалю міжнародна, на сцені зібрались українські, російські та білоруські театри, представивши, певною мірою, слов’янську складову світового театрального мистецтва. У кожній виставі, а їх в афіші було вісім, журі належало визначити яскраву жіночу роль.
Вистава «Стриптиз» за п’єсою О. Марданя Ніжинського театру на правах господаря не була включена в конкурсну програму, але все ж залишила яскраве враження у глядачів. Актуальна тема – взаємини подружжя. Чоловік і дружина прагнуть з’ясувати, чи все гаразд у їхньому союзі. Асоціативне стенографічне рішення (Герман Архипов, Дмитро Бондарів). Усі меблі на сцені підвішені на тросах, сидіти героям на них доводиться розгойдуючись. Отакий образ життєвої непевності існування, як мовиться, підвішеного стану речей. І лише коли подружжя зрозуміє, що треба берегти одне одного і довіряти, все «стане» на свої місця, меблі опустяться на підлогу і виникне відчуття стабільності.
Нагороду в номінації «Молода актриса Фестивалю» отримала Вікторія Клєщенко-Пилипчук (Рівненський український муздрамтеатр) – вистава «Ненормальна» Н. Птушкіної. Несподівана життєва ситуація: дівчині терміново треба завагітніти, на вулиці вона зупиняє чоловіка і повідомляє йому про це бажання. У колізії, що розгортається далі, актриса демонструє віртуозне уміння жонглювати психологічними станами, органічно передавати переживання і взаємодіяти з партнером.
Марія Корінна (Сумський театр драми і музичної комедії ім. М.Щепкіна) та Тетяна Гончарова (Гомельський драмтеатр) були відзначені «За високий рівень художнього втілення образу у класичному творі».
М.Корінна у виставі «Остання жінка сеньйора Хуана» Л.Жуховицького вміло веде лінію ролі своєї героїні, яка, хоч і в іншій історичній епосі, але теж хоче кохання від незнайомого чоловіка. На щастя, ним виявляється знаменитий ловелас Дон Хуан. Мудро і терпляче розповідає він дівчині, що таке пристрасть, кохання і взагалі сенс стосунків між чоловіком і жінкою. Певною мірою і вистава «Недосяжна» С.Моема стає уроком міжстатевих стосунків у високому, аристократичному значенні. Хоча йдеться про давні часи, але поняття честі, добропорядності, благородства ніколи не втрачають своєї актуальності.
Цілий букет жіночих образів представила вистава «Блакитна троянда» Лесі Українки Національного театру ім. М.Заньковецької. Режисер Таїсія Литвиненко була відзначена дипломом «За творче втілення національних традицій».
Приклад параксіального напряму сучасної російської драматургії представив Смоленський драмтеатр ім. О.Грибоєдова у виставі «Етюди про кохання» О.Попової. Ольга Федорова отримала диплом «За найекспресивніший жіночий образ на Фестивалі». Її дивакувата героїня ходить у балетній пачці і в одному пуанті. У неї нещасливе кохання, зламана доля, ось вона і шкутильгає по життю на одній нозі, наче поранена біла птаха.
Столичний театр привіз до Ніжина виставу «Торчалов» М.Воронова. У цій п’єсі, жанр якої визначено як «життя після смерті», глядач зустрічається з тими, хто чекає на вирішення своєї долі після смерті. У трагікомічній еквілібристиці образу Лизевети Олена Узлюк, яка отримала диплом «За кращу роль другого плану», знаходить щирі людські риси, її героїня несподівано згадує, хто був винуватцем пожежі Москви у 1812 році. Виявляється, то були зовсім не наполеонівські вояки!
Диплом «За кращу роль» отримала Наталя Коваль за роль Хоружинської у виставі «Мені являлася любов» Т.Іващенко Луганського українського муздрамтеатру. У виставі йдеться про невідомий бік життя Івана Франка. Перед глядачем – не незборимий Каменяр, а проста людина, чоловік, який прагне любові і розуміння. Але як поєднати почуття і обов’язок? Поряд із Франком – дружина, яка присвятила йому життя, але не запалила іскри кохання. Н.Коваль грає на найвищому градусі психологізму, актриса показує весь спектр переживань Хоружинської, вона бореться за своє родинне щастя, увагу Франка та не для неї звучить пронизлива, лірична франкова поезія: «Чому являєшся мені у сні?..»
На час фестивалю ім. М.Заньковецької Ніжин перетворився на своєрідну театральну столицю України, у місті справжній мистецький бум – квитків на вистави немає, усі прагнуть потрапити в театр. Такій прихильності до мистецтва театру Оргкомітет Фестивалю по-справжньому радіє і вже сьогодні розпочинається підготовка до Фестивалю 2012 року.
Алла Підлужна.
Джерело: «Культура і життя» № 48 (4464), 2-8 грудня, 2011. – С.10.
