Віють вітри. Віють буйні, аж дерева гнуться;

О, як моє болить серце, а сльози не ллються.

Іван Котляревський

Знову чую слова пісні з любленого драматичного твору… так задушевно й мелодійно, ніжно й талановито виконує їх заслужена артистка України Алла Соколенко.

У нашому Ніжині вдруге проходив Всеукраїнський театральний фестиваль жіночої творчості імені Марії Заньковецької. Суботній вечір зібрав у затишному залі театру шанувальників творчості Івана Котляревського. На сцені біли артисти Львівського драматичного театру. Переді мною – захоплююча історія кохання Наталки й Петра. Яка прекрасна гра акторів!

Роль Наталки виконувала наша Алла Соколенко. Здається, всю душу вклала, щоб донести до глядачів образ безсмертної героїні. Назавжди запам’ятається образ Виборного, якого так талановито відтворив заслужений артист України Федір Стригун. Полонили душу народні пісні…

Присутні в залі були в захопленні – теплими оплесками підтримували акторів.

Майстри сцени вміло поєднали задум автора із сучасністю. Серце сповнювалося гордістю: яка багата моя Україна талантами, бути безсмертною п’єсі Івана Котляревського.

Вистава закінчилася, а глядачі ще довго не відпускали корифеїв театру.

Багато чому вчить нас, молодих, цей твір, а основне, на мою думку, - добру й любові. Ні, таке не забувається!

З нетерпінням чекатиму наступної осені, щоб знову поринути в чарівний світ мистецтва, що об’єднує й зігріває людські душі.

Богдана КЛЕПАК –

учениця 9-А класу ЗОШ №10 Ніжина.

Джерело: газета «Вісті», 11 листопада 2005 року, ст. 6.