З нагоди Міжнародного дня театру

Сьогодні в Україні відбуваються значні зрушення у сфері художньої культури, особливо в тих її галузях, які пов’язані з колективною творчістю і залежні від матеріальних умов життя суспільства. Сюди належать насамперед сценічне мистецтво.

«Театр має бути сьогодні таким, яким суспільством має стати завтра». Ці слова видатного режисера, фундатора українського театрального мистецтва Леся Курбаса повною мірою характеризують напрям роботи кожного театрального колективу нашої держави. Не є винятком і колектив Ніжинського українського драматичного театру імені Михайла Коцюбинського.

Далекий 1933 рік. У Чернігівській області, в м. Буринь (нині Сумська обл.), організовано Перший робітничо-колгоспний театр. З 1938 року, після переїзду до Ніжина, він стає Ніжинським. З того часу і донині – а це вже 70-ий театральний сезон – колектив театру радо приймає глядачів на своїх виставах та театральних концертах на різних сценічних майданчиках міста, області, України.

Але заповітною мрією колективу завжди було одне – мати своє власне приміщення. Скласти чесно – ми не втрачали надію, але з розпадом колишнього СРСР, коли держава мала дуже сильний економічний потенціал і не змогла побудувати приміщення драмтеатру в Ніжині, - надія почала згасати, тим більше, що останнє приміщення театру було побудоване в Україні у 1976 році.

І ось 2001 рік. Приїзд у Ніжин колишнього Голови Верховної Ради України І.С.Плюща та колишнього генерального директора Укрзалізниці Г.М.Кирпи. Разом з міським головою Ніжина М.В.Приходьком вони стояли біля майже розваленої будівлі колишнього кінотеатру і вирішували – бути чи ні приміщенню нашого театру. Мені особисто тоді запам’ятались слова нашого міського голови: «Треба сьогодні думати про завтра – яке покоління у нас виросте, і що ми залишимо після себе на цій землі», і в такт йому слова І.С.Плюща: «Так, не можна забувати про своє коріння, свою батьківщину, свою національну спадщину. Театру – бути!

Усі, хто був присутній при цій розмові, тільки тихенько усміхнулись собі в вуса, бо повірити в це було неможливо. Адже це колосальні кошти – а де їх узяти? У бюджеті міста їх просто немає. На допомогу прийшла профспілкова організація колективу Українізації, яка повністю профінансувала це будівництво.

Але ж повинна бути координація дій при проведенні будівництва. Хто очолить організацію всього процесу? Питання вирішилось дуже швидко – міський голова. Щоденно керівники майже всіх організацій міста були присутні у міського голови на нарадах з питання будівництва театру (а іноді і двічі на день). І.С.Плющ, будучи Головою Верховної Ради України, знаходив час, щоб хоча б раз на тиждень приїхати і особисто подивитись, як іде будівництво.

І ось довгоочікувана подія: 8 березня 2002р. Відкриття приміщення театру. Люди, які приїхали на відкриття приміщення театру Ніжина, були вражені. За словами Міністра культури і мистецтв України Ю.П.Богуцького: «Кращого приміщення театру в Україні немає». Нарешті, наша мрія здійснилася.

Але і колектив театру не підвів тих людей, які очікувались будівництвом. Тільки у 2002 році було показано вісім нових вистав та театральних постановок. Це: «Сорочинський ярмарок» за М.Гоголем, «Брехня» за В.Винниченком, «Продовжимо вранці» за І.Шубом та О.Матусовим, «Ці вільні метелики» за Л.Гершем, «Містер Іцик» за О.Петровим, «Стережися Лева» за Я.Стельмахом тощо.

Нині в театрі працюють дійсно професіонали своєї справи такі, як заслужена артистка України А.Соколенко, артисти Л.Чевичелова, Г.Коршикова, працівники служб С.М.Зеленський, С.В.Голяницький, Г.О.Зеленська, К.А.Коломійченко.

За період 2002-2003 творчий склад поповнився новими режисерами: В.Галеною та О.Кобзарем, професійними драматичними акторами В.Кобзар, Ю.Бірзул та Є.Кірсановою, артистами балету О.Войтюк, Р.Оксимець та іншими.

У 2003 році ніжинці побачать нові вистави та театралізовані концерти, але саме - поки що таємниця.

Наостанок хотілося б сказати тим, хто більше всіх говорив, буцімто кому потрібно це приміщення? Хто туди ходитиме? Шановні, ви помилились, бо Ніжин – це місто з великими культурними традиціями, і живуть у ньому висококультурні, інтелектуальні люди. І дуже часто на віконечку театральної каси ви бачите оголошення: «Вибачте, квитки на дану виставу продано. Наступна вистава…»

Є таке прислів’я: «Театр починається з вішалки».Але ми дотримуємось іншої думки: театр починається з глядача! Ми завжди раді бачити вас на наших виставах.

Юрій Муквич –

директор Ніжинського українського драматичного

театру ім. М.Коцюбинського

Джерело: Вісті, 28 березня, 2003 року.