Не вмирає душа наша,

Не вмирає воля.

І неситий не виоре

На дні моря поле.

Не скує душі живої

І слова живого.

Не понесе слави Бога,

Великого Бога.

Тарас Шевченко

Слова «мир», «любов» , «земля», «воля» , «Україна» зігрівають душу кожного українця. Сьогодні, як ніколи раніше, звучать ці слова в серцях людей, народжених у вишиванках. Я пишаюся своєю країною й людьми, які живуть у ній. Я пишаюся тим, що я українка. І сьогодні, в час нелегких подій, які, неначе хвиля, накрили нашу землю, я намагаюся перебороти свій страх і відчай, зібратися з думками, намагаюся стати сильнішою, щоб вистояти разом з моєю країною й не дати їй «захлинутися» від жорстокого агресора. Нещодавно я з подругою відвідала прем’єру вистави Ніжинського академічного театру ім. М. Коцюбинського «Борітеся – поборете, вам Бог помагає!». Ця вистава про минуле, майбутнє й сьогодення нашої держави. Авторка п’єси Алла Соколенко хотіла спрямувати людей до «спорідненості», осмислення історії, самоідентифікації національного коду – і у неї це вийшло. По закінченню вистави глядачі перебували в стані глибокого замислення, адже дія, яка розгорталася на сцені театру відбувалася й відбувається досі, про що й писав геній українського народу Т. Шевченко:

Тихо плаче Україна сльозами і кров’ю

Кат будує своє «завтра» на горі людському

Гірко плаче Україна і тяжко ридає

Своїх синів,що померли сльозами вмиває

Плаче ненька Україна, плаче кожна мати

Та що сина відпустила волю здобувати...

Відвідайте виставу,відчувайте,творіть, любіть і будьте в МИРІ!!! Слава Україні!

Мирослава Годунок, студентка філологічного факультету
Газета «Альма матер», жовтень, 2014.