Історія Ніжинського драматичного театру ім. М.Коцюбинського налічує багато славних сторінок, які навічно залишилися в пам’яті не одного покоління глядачів цього прославленого мистецького колективу. І це не випадково, бо в ньому працювали видатні митці, які своєю грою хвилювали глядачів, змушували їх напружуватись, з увагою слідкувати за розвитком дії, або ж веселитися, сміятися, підспівувати разом з акторами у комедійних виставах, задумуватися, переживати і не заспокоюватися ще довго після вечірньої зустрічі з акторами.

Нині, перегортаючи ці надзвичайно насичені сторінки історії, хочеться згадати хоча б деяких із тих, хто надовго запам’ятався глядачам: народні артисти УРСР Б.Лучицький, В.Ігнатенко, Г.Пащенко, заслужені артисти УРСР А.Лучицька, В.Тось, І.Бровченко, В.Авра-менко, О.Горбенко, а також народом визнані народними – В.Білоусова, К.Репенько, Н.Старикова, І.Коршикова, О.Сидельникова, В.Козицький, І.Красс, М.Гончаров та інші актори старшого покоління. Незабутніми залишилися і представники молодшої гілки 80–90-х років: Г.Білецька, Л.Мерва, Г.Литвиненко, О.Чумаченко, М.Мироненко, О.Коваленко, а також ветерани сьогоднішньої сцени А.Мазепа, Л.Чевичелова, Г.Коршикова. А скільки поруч з ними було цікавих акторів, які, починаючи з 1993 року, працювали в театрі [1].

Детальніше...

29 жовтня 2010 року, у рамках всеукраїнського театрального фестивалю жіночої творчості імені Марії Заньковецької, відбувся показ вистави Київського академічного Молодого театру – «Право на любов».

Молодий театр у 2007 році звернувся до творчості великого майстра російської драматургії Олександра Островського.

Одною з провідних тем у останній період його творчості стала тема «гарячого серця», яку він так яскраво заявив у своїй однойменній п’єсі. Серед тих, у кого билося гаряче серце, в галереї кращих жіночих образів, створених цим драматургом, зайняла своє місце і Людмила з «Пізньої любові», жінка, яка вперто виборює своє право на кохання. У Молодому театрі вистава так і називається – «Право на любов». Уявіть собі московський глухий закуток, маленький будиночок, квартирант-адвокат і його дочка (Островський називає її «літньою дівчиною») - вона тиха, жертвенна й заради кохання готова пожертвувати всім. Стара діва закохується в сина господині будинку, чарівного й цинічного вітрогона і йде заради нього на карний злочин. Але ж пізня любов – найдужча, вона здатна на безумні вчинки! Дівчина сплачує програші свого коханого гульвіси, віддає йому документ, довірений батькові. Закоханий в іншу жінку парубок відразу вручає вексель їй, а суперниця його спалює. Втім, трилер зненацька вирулює до комедії: гультіпака виявляється не таким вже й пропащим, «літня дівчина» з'єднається з коханим, а її батько витре сльозу розчулення.

Детальніше...

Нову виставу «для дорослих» до обласного центру привезли актори Ніжинського українського драматичного театру імені М.Коцюбинського.

Гості з Ніжина у Сумах не вперше – тож уже встигли сподобатися місцевій публіці. Навзаєм і сумчани, відновлюючи давню традицію гастролей, відвідають Ніжин, і покажуть там, за словами директора Сумського театру Миколи Юдіна, дві прем’єрні вистави - “Три порося” і “Сужена-неогужена”.

У свою чергу, директор Ніжинського українського драматичного театру імені М. Коцюбинського Юрій Муквич впевнений, що «це буде ковток свіжого повітря, для ніжинського глядача». Тож, такі культурні обміни вкрай необхідні як для глядачів, так і самих акторів. Перші – мають змогу познайомитися з творчістю театрів інших міст, актори ж, у свою чергу, набувають досвіду. Вони щоразу стають творцями нового сценічного дійства, навіть якщо йдеться про одну й ту саму виставу.

Джерело: Сумська обласна державна телерадіокомпанія

strc.sumy.ua

  У відомій п’єсі Михайла Старицького «Талан» головна героїня — актриса Лучицька — переживає складний період стосунків з часом, з театром, поготів з самою собою. Не менш складні стосунки з історією і театральним процесом переживали й інші Лучицькі — не драматургічна, а реальна театральна родина, одна з найславетніших в Україні, про яку, на жаль, рідко згадують. Навіть у спеціалізованому довіднику «Митці України» представлені лише Катерина Людвіківна та Борис Болеславович Лучицькі. Перша — відома українська актриса, яка рівно сто років тому розпочала свою творчу кар’єру, грала в трупах П.Саксаганського, О.Суходольського, І.Сагатовського, захоплювала глядача образами Марусі Богуславки, Мавки, Васси Желєзнової. А от Борис Болеславович — і актор, і режисер; з 1954 року народний артист України; виконавець головних ролей в «Украденому щасті», «Грозі», «Оводі»; постановник п’єс Толстого і Мамонтова.

Але не лише ці два імені презентують історію славної театральної династії Лучицьких…

Зірка ніжинського театру

Ще одна особистість із цієї династії — Анжеліна Болеславівна Лучицька. Також актриса, яка грала в трупах діда Людвіка Лучицького і батька Болеслава Лучицького-Оршанова, уже тоді відомих театральних діячів, яких високо цінував критик Степан Петров і Максим Горький. Її театральними вчителями були дід та батько, а ще тітка — та сама славнозвісна Катерина Людвіківна Лучицька, а також сама прима українського театру корифеїв — Марія Костянтинівна Заньковецька.

Детальніше...

Новий 2012 рік уже сміливо господарює на Землі. З ритмічним цокотом стрілки годинника ми стрімко віддаляємося від року Кролика, який став для нас черговою перегорнутою сторінкою. Плине час, зростають діти, і в їхні юні серця закрадається кохання. Таке несміливе і в той же час незабутнє. Але для батьків ми все ж залишаємося маленькими пташенятами з рожевими бантиками та з портфельчиками за спиною.

Цей сюжет до болю знайомий. Подібна історія сколихнула жителів казкового селища, а з ними і глядачів театралізованого концерту «Новорічні вечорниці в Берендіївці», якими привітали актори Ніжинського драматичного театру ім. М.Коцюбинського.

Детальніше...