Разработано с JooMix.

Чи можна знайти такі слова, які б одночасно передали і щем серця, і радість почуттів, і стурбоване хвилювання? Важко. Але все це відчути зразу можна. І підтвердженням цього є вистава Ніжинського українського драматичного театру імені Михайла Коцюбинського «Брехня».

У людини, яка добре знає історію театру, його долю, виникає гордість, що театр заслужено отримав приміщення. І ніжинці пишаються тим, що, як і в інших обласних та столичних містах, вони можуть спокійно зайти до будинку театру, роздягнутися, неквапливо піднятися на другий поверх, зайняти своє зручне місце і чекати, чекати вистави, яка ось-ось розпочнеться. Готові декорації, працюють освітлювачі. Ось-ось зазвучать перші музичні акорди, і один за одним вийдуть на сцену актори, зайняті у виставі «Брехня»: заслужена артистка України А.Соколенко, давно знайомі глядачам Л.Чевичелова і А. Мазепа, менш знайомі, але вже добре прийняті ніжинським глядачем В.Петров, А.Буняєв, Д.Лобур, Т.Герасименко.

Замислимось: чи може існувати завод або фабрика без сировини, верстатів, головного тех нолога? Скоріш за все - ні. Проводячи паралель між виробництвом і мистецтвом, розуміємо, що без відповідної бази не можуть діяти ні театр, ні філармонія. Але ж, всупереч труднощам сьогодення, духовна сфера ще якось тримається на плаву. І якщо нелегко доводиться столичним та обласним колективам, що ж годі говорити про провінційні?

Ніжинському драматичному театру імені М.. Коцюбинського у цьому році виповнюється 65 років. Він має Добрі традиції, творчий доробок, яким може позаздрити навіть провідний театральний колектив. Ніжин споконвіків був містом з високим рівнем культури, освіти й особливою інтелігентною аурою. Ще в недавні часи місцевий театр гастролював не тільки по багатьох містах України, а й у Москві та інших культурних центрах теперішнього близького зарубіжжя, брав участь у фестивалях театрального мистецтва.

У статті аналізується діяльність Ніжинського драматичного театру ім. М.Коцюбинського в період утвердження незалежності України.


Історія Ніжинського драматичного театру ім. М.Коцюбинського налічує багато славних сторінок, які навічно залишилися в пам’яті не одного покоління глядачів цього прославленого мистецького колективу. І це не випадково, бо в ньому працювали видатні митці, які своєю грою хвилювали глядачів, змушували їх напружуватись, з увагою слідкувати за розвитком дії, або ж веселитися, сміятися, підспівувати разом з акторами у комедійних виставах, задумуватися, переживати і не заспокоюватися ще довго після вечірньої зустрічі з акторами.

Нині, перегортаючи ці надзвичайно насичені сторінки історії, хочеться згадати хоча б деяких із тих, хто надовго запам’ятався глядачам: народні артисти УРСР Б.Лучицький, В.Ігнатенко, Г.Пащенко, заслужені артисти УРСР А.Лучицька, В.Тось, І.Бровченко, В.Авра-менко, О.Горбенко, а також народом визнані народними – В.Білоусова, К.Репенько, Н.Старикова, І.Коршикова, О.Сидельникова, В.Козицький, І.Красс, М.Гончаров та інші актори старшого покоління. Незабутніми залишилися і представники молодшої гілки 80–90-х років: Г.Білецька, Л.Мерва, Г.Литвиненко, О.Чумаченко, М.Мироненко, О.Коваленко, а також ветерани сьогоднішньої сцени А.Мазепа, Л.Чевичелова, Г.Коршикова. А скільки поруч з ними було цікавих акторів, які, починаючи з 1993 року, працювали в театрі [1].

29 жовтня 2010 року, у рамках всеукраїнського театрального фестивалю жіночої творчості імені Марії Заньковецької, відбувся показ вистави Київського академічного Молодого театру – «Право на любов».

Молодий театр у 2007 році звернувся до творчості великого майстра російської драматургії Олександра Островського.

Одною з провідних тем у останній період його творчості стала тема «гарячого серця», яку він так яскраво заявив у своїй однойменній п’єсі. Серед тих, у кого билося гаряче серце, в галереї кращих жіночих образів, створених цим драматургом, зайняла своє місце і Людмила з «Пізньої любові», жінка, яка вперто виборює своє право на кохання. У Молодому театрі вистава так і називається – «Право на любов». Уявіть собі московський глухий закуток, маленький будиночок, квартирант-адвокат і його дочка (Островський називає її «літньою дівчиною») - вона тиха, жертвенна й заради кохання готова пожертвувати всім. Стара діва закохується в сина господині будинку, чарівного й цинічного вітрогона і йде заради нього на карний злочин. Але ж пізня любов – найдужча, вона здатна на безумні вчинки! Дівчина сплачує програші свого коханого гульвіси, віддає йому документ, довірений батькові. Закоханий в іншу жінку парубок відразу вручає вексель їй, а суперниця його спалює. Втім, трилер зненацька вирулює до комедії: гультіпака виявляється не таким вже й пропащим, «літня дівчина» з'єднається з коханим, а її батько витре сльозу розчулення.

Нову виставу «для дорослих» до обласного центру привезли актори Ніжинського українського драматичного театру імені М.Коцюбинського.

Гості з Ніжина у Сумах не вперше – тож уже встигли сподобатися місцевій публіці. Навзаєм і сумчани, відновлюючи давню традицію гастролей, відвідають Ніжин, і покажуть там, за словами директора Сумського театру Миколи Юдіна, дві прем’єрні вистави - “Три порося” і “Сужена-неогужена”.

У свою чергу, директор Ніжинського українського драматичного театру імені М. Коцюбинського Юрій Муквич впевнений, що «це буде ковток свіжого повітря, для ніжинського глядача». Тож, такі культурні обміни вкрай необхідні як для глядачів, так і самих акторів. Перші – мають змогу познайомитися з творчістю театрів інших міст, актори ж, у свою чергу, набувають досвіду. Вони щоразу стають творцями нового сценічного дійства, навіть якщо йдеться про одну й ту саму виставу.

Джерело: Сумська обласна державна телерадіокомпанія

strc.sumy.ua