Разработано с JooMix.

   У кожного народу є свої історичні постаті першої величини. До таких велетнів української національної культури належить і Тарас Григорович Шевченко, чиє ім’я золотими літерами увійшло в історію рідної України. В усьому світі цього поета, художника, митця знають, шанують, величають, називають Генієм і Пророком. Творіння великого генія українського народу належать до скарбів світового значення.

   9 березня 2014 року виповнилося 200 років від дня народження видатного сина українського народу Тараса Григоровича Шевченка. Указом Президента України “Про додаткові заходи з підготовки та відзначення 200-річчя від дня народження Тараса Шевченка” № 257/2012 від 11 квітня 2012 року в Україні 2014 рік оголошено Роком Тараса Шевченка. Враховуючи значний внесок Тараса Григоровича Шевченка у розвиток української державності та культури, з метою гідного відзначення у 2014 році 200-річчя від дня народження Тараса Григоровича Шевченка Верховна Рада України постановила урочисто відзначити цю дату.

   Та не лише в столиці вирішено урочисто відзначити цю дату - Ніжинський академічний український драматичний театр імені М.М. Коцюбинського, у день 200-річного ювілею Т.Г.Шевченка, подарував своїм глядачам прем’єру – ліричну драму «Остання любов Тараса Шевченка, або Грішниця», яка з аншлагом йшла впродовж десяти березневих днів і надалі продовжує радувати прихильників драматичного мистецтва.

27 березня – Міжнародний день театру

   Ніжин продовжує звітувати своїми мистецькими здобутками перед Великим Кобзарем. 9 березня 2014 о., у день 200-річного ювілею Т.Г.Шевченка, Ніжинський академічний український драматичний театр імені М.М. Коцюбинського подарував всій громаді міста прем’єру – ліричну драму «Остання любов Тараса Шевченка, або Грішниця», яка з аншлагом йшла на сцені театру протягом десяти березневих днів.

   Інтерес до вистави виник одразу після перших анонсів про неї. По-перше, незвична тема, далека від звичної канонізації образу Кобзаря, по-друге, ім’я автора п’єси. Ним виступив наш земляк, член Національної спілки журналістів України, декан філологічного факультету Ніжинського державного університету імені М.Гоголя Олександр Вадимович Забарний. Він відомий здебільшого як поет і прозаїк, тому, звісно, дуже хотілося побачити і оцінити його дебют у драматичному мистецтві.

   Не беручи на себе роль фахівця у сфері Шевченкознавства чи театрознавства, хотілося б висловити схвальну думку багатьох, з ким обговорювала переглянуту виставу, про вдалий творчий дебют нашого колеги. Відчувається, що О.В.Забарний дуже відповідально і обережно поставився до історичних, біографічних матеріалів Шевченка, ретельно опрацював їх і ненав’язливо, без руйнацій загальних стереотипів показав нам своє бачення великого поета як людини, відчинивши дверцята у світ шевченківських особистісних мрій і бажань.

27 березня – Міжнародний день театру

Його розіслала на сцені Ніжинського академічного українського театру імені М.М.Коцюбинського наприкінці вистави «остання любов Тараса Шевченка, або Грішниця» Олександра Забарного Лукерія Полусмак. Наостанку свого життя, як грішниця на прощу, ходила вона слідами генія і вклонялася людині, яка, чи не єдина, любила її з усіма чеснотами і вадами. «А чи любила його я?» Це риторичне запитання не дає спокою героїні, автору ліричної драми і режисеру-постановнику… Воно змушує нас задуматися над тим, чи любили ми коли-небудь правдиво: без вигоди, без задоволення власної гордині?..


Художній керівник театру заслужена артистка України Алла Соколенко поставила п’єсу дуже тактовно: без хрестоматійного пафосу і цинічного смакування, як ми часом бачимо в телевізійних і театральних версіях. І тому в неї вийшла вистава про любов як не здійсненну, недосяжну мрію.

 

   За високий професійний рівень, творчі здобутки та з нагоди 80-річного ювілею Ніжинський український драматичний театр ім. М.Коцюбинського здобув статус академічного.


   Цей статус творчому колективу театру надано наказом Міністерства культури України від 31.10.2013 № 1083.


   Ніжинський український драматичний театр ім М.Коцюбинського відсвяткував своє 80-річчя 1 листопада 2013 року. В урочистих заходах взяла участь Олена Воронько – начальник відділу театрального мистецтва Департаменту мистецтв і навчальних закладів Міністерства культури України. Вона зачитала вітання міністра культури та оголосила наказ щодо надання статусу академічного творчому колективу театру.

«В ОЧІКУВАННІ НА НЬОГО» ЗІЙШЛИСЯ ЧОТИРИ ЖІНКИ РІЗНОГО ВІКУ, СТАТУСУ, СВІТОВІДЧУТТЯ І РОЗУМІННЯ ЖИТТЯ. АЛЕ ЇХ ПОЄДНУЄ САМОТНІСТЬ І БАЖАННЯ ЗНАЙТИ СВОГО ЧОЛОВІКА — ЄДИНОГО Й НЕПОВТОРНОГО! / ФОТО З САЙТА TEATRPEROVO.RU
Цей унікальний фестиваль, який названо ім’ям славетної землячки, корифея українського театру, першої народної артистки України Марії Заньковецької, Ніжинський український драмтеатр ім. М. Коцюбинського (директор театру та фестивалю — Юрій Муквич) започаткував, щоб зосередитися на творчості жінок-актрис. Цього року форум відбувся вже вдев’яте, було представлено мистецтво України, Росії та Білорусі, а також фест ознаменувався двома важливими подіями в житті колективу — святкуванням 80-річчя Театру ім. М.Коцюбинського й присвоєнням йому статусу «академічного».

На ювілейному вечорі ніжинці показали останню прем’єру — «Ніч на полонині» О.Олеся в постановці Алли Соколенко.

У програмі форуму відбулися покази різних за жанрами вистав. Так, Національний театр російської драми ім. Лесі Українки представив «Скажену кров» (режисер — Алла Рибікова). Сучасна німецька п’єса Н.Ерпулата та Й.Хілльє порушує проблеми співіснування корінного населення й емігрантської спільноти. Здавалося, колись далекі від наших реалій проблеми вже добре зрозумілі й українському глядачеві. Молоді актори — студенти курсу Михайла Рєзниковича Національного університету ім. І.Карпенка-Карого — з несамовитою відвертістю й правдою проживання демонструють світ молоді, яка прагне встановлювати власні порядки на території, чужій для них, але яку вони хочуть завоювати. Цікаво, як розбещеність, цинізм та агресія підлітків виявляється через текст творів Шиллера, уривки з яких їм доводиться читати під... дулом пістолета їхньої, доведеної до відчаю, викладачки літератури (цю роль грає Наталя Шевченко). Відносини в цій міні-моделі світу змушують глядача жахатися й глибоко замислюватися над наслідками протистояння та, врешті-решт, дарують надію на порозуміння.