Триумф и трагедия.

К 150-летию со дня рождения Марии Константиновны Заньковецкой

Владимир и Анна Бурбан

Генетически укоренившаяся в украинстве привычка выбирать в качестве наблюдательного пункта «крайнюю хату» (а в качестве крепости – печь) породила еще одну привычку – в ряду выдающихся фигур мирового масштаба занимать скромное крайнее место. Не можем быть самодостаточными, и все тут... Маруся Чурай «украинская Сапфо», Тарас Шевченко – «украинский Пушкин», Михаил Грушевский – «украинский Ключевский», Иван Пулай – «украинский Рентген» (хоть последний был в отношении Пулая классическим плагиатором). Ну а наша знаменитая именинница, звезда украинской сцены, несравненная Мария Заньковецкая, конечно же, - «украинская Элеонора Дузе» (варианты – Сара Бернар, Вера Комиссаржевская. Мария Ермолова).

С расстояния нынешнего дня мы можем судить о каких-либо актерских талантах прошлого только по воспоминаниям и откликам их современников. Все тот же же Суворин, известный театрал, кстати, чисто по-имперски воспринимавший украинство и украинский язык, сразу уловил силу, мощь и оригинальность таланта Марии Заньковецкой. Воспользуемся его оценкой, приведенной в блестящем и во многом непревзойденном исследовании «До ювілею М.К.Заньковецької» Симона Петлюры (1907 г.):

Детальніше...

Чи можна замовити любов?

   Прем’єрною виставою «Пробач мені.., або Замовляю любов» відкрив минулорічний 80-й театральний сезон Ніжинський український драматичний театр імені Михайла Коцюбинського. На думку голови студентського журі VІІІ-го Міжнародного театрального фестивалю жіночої творчості імені Марії Заньковецької кандидата педагогічних наук Олександра Забарного, режисер-постановник Герман Архипов жанрову комедію зумів переосмислити по-новому і надав спектаклю філософського підтексту, змушуючи глядача осягати почуття любові, як найвищого сенсу людського буття. Архипов у прямому значенні поставив головних дійових осіб на шахівницю й змусив обіграти кожну життєву ситуацію, змальовану в сюжеті вистави, як вдалий, чи невдалий шаховий хід. Були в цій театральній партії і свої пішаки, і свої королеви. А втім… глядачам вистава сподобалася. Бурхливими оплесками проводжали вони зі сцени заслужену артистку України Аллу Соколенко, артистів Людмилу Муквич та Олександра Радіонова. У долі цього молодого актора – це перша головна роль. На прем’єрі була присутня авторка п’єси Тетяна Іващенко.

   Нове покоління ніжинських акторів і глядачів з любов’ю сприймає високе театральне мистецтво, як це робили їх видатні попередники. Про них з пошаною написав книгу професор Ніжинського держуніверситету імені Миколи Гоголя Григорій Самойленко.

Детальніше...

4 листопада закінчився щорічний Міжнародний театральний фестиваль жіночої творчості ім. М. Заньковецької. Цього року мені випала нагода бути членом альтернативного студентського журі фестивалю, чому завдячую Олександру Забарному. Не будучи ніколи палкою шанувальницею театрального мистецтва, я згодилась, адже завжди любила (і люблю) відкривати для себе щось нове. Але згодом, продивившись уважно кілька перших вистав, я абсолютно по-новому почала дивитися на театр. Адже на театральній сцені дуже важко вибудувати якісь приголомшливі декорації, перезняти n-ну кількість раз невдалу сцену, підкорегувати щось під час монтажу чи використати фантастичну комп’ютерну графіку. У театрі все відбувається, як кажемо ми, психологи, «тут і тепер». Пануюча на сцені атмосфера відразу ж передається глядачам. Важко дивитися на все це «очима журі» (бо в цьому було наше основне завдання), адже щиро співпереживаєш героям.

А зараз більше про суддівські справи. Завданням альтернативного студентського журі було визначити, кому ж дістанеться приз глядацьких симпатій. Серед стількох прекрасних професійних актрис важко було виділити когось одного. Адже кожна з них унікальна і володіє чимось таким, чого немає в інших. Але все-таки приз треба комусь віддати. Після довгих розмов з головним журі фестивалю та безпосередньо між студентським, ми дійшли до висновку, що приз глядацьких симпатій має отримати Маргарита Томм за роль Едіт Піаф (Полтавський обласний академічний український музично-драматичний театр ім.М.Гоголя). Своїм співом та історією життя Едіт Піаф Маргарита нікого не залишила байдужим. Зал зірвався оваціями.

Детальніше...

Розпочалося мистецьке свято 26 жовтня виставою Ніжинського українського драматичного театру імені Михайла Коцюбинського «Пробач мені.., або Замовляю любов…», яка була сприйнята глядачами бурхливо й захоплено. І потім протягом дев’яти днів у театрі лунали пісні й хвилюючі голоси акторів, не вщухали аплодисменти й щирий сміх.

4 листопада відбулося закриття фестивалю виставою Національного академічного українського драматичного театру імені Марії Заньковецької «Венеар в хутрі». Журі вирішило: за високу індивідуальну майстерність визначити лауреатів і нагородити дипломами та цінними подарунками актрис – учасниць фестивалю за рядом номінацій.

Детальніше...

   У наші буремні дні українська культура переживає досить-таки непрості часи, коли наш мозок заангажований культурою, котра нав’язує нам фальшиві цінності, які не дають відчуття повноти життя, а лише розщеплюють свідомість. Це моя суб’єктивна думка. Кажуть, що у кожного з нас є право вибору що диви¬тись, читати. Кажуть, що мистецтво різне і воно кругом. Але воно має бути живим. А що може бути живішим за театр? Хотілось би зазначити, що ніжинцям дуже пощастило, що в їхньому місті є театр.

У дні, коли жителі та гості Ніжина мали можливість насолоджуватись виставами, я в числі студентського журі повинна була ще й критично оцінювати виступи приїжджих колективів, наскільки були вони одержимі творчістю, і головне – допомогти своїм «колегам» визначити «найодержимішу» акторку, тобто володарку приза глядацьких симпатій, що зробити виявилось дуже й дуже непросто.

Детальніше...